Leona Vushnevska

«Закохане серце ніколи не припиняє битись, головне – продовжувати вірити, адже дива  т р а п л я ю т ь с я ».
      Вкотре я прочитала, а точніше «проковтнула» цю книгу. Таке враження, що в момент, коли я розглядала обкладинку я вдихнула на повні груди, а видих зробила на останньому слові епілогу. 
      Так, роман «Маятник» розчулив мене. Іноді сльози, наче зорі в серпні зривалися і падали на сторінки книги. Цей роман написаний людиною, що має велике серце, непереборну віру в краще. Ніколи не могла уявити, що існує «магія книги»- коли ти читаєш, і в кожній літері знаходиш мільйонну частинку себе. Коли слова змушують впасти в таку собі «кому спогадів», і ти забуваєш про реальність, навіть не хочеш відчувати того, що з тобою зараз відбувається. А спогади захоплюють тебе і ти захлинаєшся від тих пережитих емоцій: іноді бракне сил все пережити знову, тобі або дуже радісно, або занадто болить далеко всередині і ти розумієш, що краще розрізати власні груди для того, щоб дістати той ненависний комок, аніж його проковтнути. Ось так було зі мною, коли я заглибилась у сторінки цієї книги. Майже в кожному рядку, слові, я подумки ловила себе на тому, що я чимось схожа на Оленку. Та тут кожна впізнає себе, хтось так кохав, когось, навпаки, так кохали, а дехто просто намагався самотужки побороти в собі ненависть до тих, хто його(чи її) покинув і повторно робив спробу жити далі.

     Я довго думала, а чому саме «Маятник»? І це явно не через той подарунок від Яри. Маятник уособлює образ нашого життя, яке кидає із сторони в сторону (із крайності в крайність). Життя, яке не має чітко розставлених та намічених меж. Життя, яке немає точних координат довготи та широти. Життя, яке час від часу потрапляє в кляту зону турбулентності без якої все було б одноманітним та буденним. Цей роман наповнює сенсом життя кожного, хто його прочитав.
     Безмежно вдячна авторці за цей витвір мистецтва. Дякую за те, що ці  сторінки цілком і повністю перевернули мою свідомість. Дякую за те, що рядки, написані Леоною допомагають звільнитися від мотлоху в голові та надихають на шалені вчинки.

P. S.: Я думаю, що це не остання спроба знайти підтекст цього роману. Перечитувати, перечитувати і ще раз перечитувати (нехай лише вгамуються серце та душа).