Возвращение "блудной блоггерши"

 

    Вечер добрый, мои дорогие читатели. Я так по Вам всем соскучилась!!!
    Столько всего произошло за этих коротких 8 месяцев. Моя работа затянула настолько, что я выпала из реальности. И вот, только сейчас, когда ушла в отпуск, я ожила (не будем уподобляться Фениксу). Сейчас я учусь в университете на заочном отделении, продолжаю осваивать свою специальность. Ещё, что очень радует, я почти закончила оформление своей книги. Как раз к моему 20-летию она будет готова.
    Так много всего хочется Вам рассказать, но совсем растерялась и не знаю с чего начать. Хотя нет. Знаю. Это, пожалуй, одно из важных событий в моей жизни за последних 2 года. Приезжала подруга из Америки. Не так долго она была, как бы мне хотелось, но мне как раз хватило этого времени, чтобы рассказать обо всём, выслушать её. Она знает мою слабость к блокнотам в оригинальной и эксклюзивной обложке, и вот, один из таких поселился у меня в коллекции (скажу сразу - приняли его очень хорошо), там было ещё очень много подарков, не хватит времени о них рассказать. Дальше Новый Год, Рождество, День Св. Валентина - которые я провела на работе. В этом было что-то веселое (наблюдать, как все суетятся, бегают, покупают подарки в последний момент).
    А сейчас у меня праздник - 12 день отпуска. 12 дней тишины и покоя. 12 дней учебы. А впереди ещё 28 таких же дней) Здесь можно только пожелать удачи.
    А что у Вас нового, мои дорогие читатели? В какие истории Вы попадали?
    Добро пожаловать! Я начинаю весенний обзор)

Leona Vushnevska

«Закохане серце ніколи не припиняє битись, головне – продовжувати вірити, адже дива  т р а п л я ю т ь с я ».
      Вкотре я прочитала, а точніше «проковтнула» цю книгу. Таке враження, що в момент, коли я розглядала обкладинку я вдихнула на повні груди, а видих зробила на останньому слові епілогу. 
      Так, роман «Маятник» розчулив мене. Іноді сльози, наче зорі в серпні зривалися і падали на сторінки книги. Цей роман написаний людиною, що має велике серце, непереборну віру в краще. Ніколи не могла уявити, що існує «магія книги»- коли ти читаєш, і в кожній літері знаходиш мільйонну частинку себе. Коли слова змушують впасти в таку собі «кому спогадів», і ти забуваєш про реальність, навіть не хочеш відчувати того, що з тобою зараз відбувається. А спогади захоплюють тебе і ти захлинаєшся від тих пережитих емоцій: іноді бракне сил все пережити знову, тобі або дуже радісно, або занадто болить далеко всередині і ти розумієш, що краще розрізати власні груди для того, щоб дістати той ненависний комок, аніж його проковтнути. Ось так було зі мною, коли я заглибилась у сторінки цієї книги. Майже в кожному рядку, слові, я подумки ловила себе на тому, що я чимось схожа на Оленку. Та тут кожна впізнає себе, хтось так кохав, когось, навпаки, так кохали, а дехто просто намагався самотужки побороти в собі ненависть до тих, хто його(чи її) покинув і повторно робив спробу жити далі.

     Я довго думала, а чому саме «Маятник»? І це явно не через той подарунок від Яри. Маятник уособлює образ нашого життя, яке кидає із сторони в сторону (із крайності в крайність). Життя, яке не має чітко розставлених та намічених меж. Життя, яке немає точних координат довготи та широти. Життя, яке час від часу потрапляє в кляту зону турбулентності без якої все було б одноманітним та буденним. Цей роман наповнює сенсом життя кожного, хто його прочитав.
     Безмежно вдячна авторці за цей витвір мистецтва. Дякую за те, що ці  сторінки цілком і повністю перевернули мою свідомість. Дякую за те, що рядки, написані Леоною допомагають звільнитися від мотлоху в голові та надихають на шалені вчинки.

P. S.: Я думаю, що це не остання спроба знайти підтекст цього роману. Перечитувати, перечитувати і ще раз перечитувати (нехай лише вгамуються серце та душа).

Отрывки Прошлого. Девичник.

    Как было в том самом анекдоте: "И сноова здраааавствуууйтеее". Так и я.
Листала фото на планшете и знаете, что я нашла? Я нашла фото с девичника, который был месяц назад (мои друзья поженились - теперь это отдельная ячейка общества - очень за них рада). К счастью и большое спасибо, погода выдалась отличной в тот день. Сегодня на улице прохладно и пасмурно, и вот, я решила порадовать Вас солнечными, яркими и позитивными фотографиями (такими себе эпизодиками из прошлого). Готовы к просмотру? Начнем тогда.

Был предусмотрен дресс-код: джинсовые шорты, майки/блузки, балетки, повязочки на голову и ретро-макияж.